?

Log in

No account? Create an account
Художня література [entries|friends|calendar]
holota

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ calendar | livejournal calendar ]

[08 Jul 2016|07:55pm]


post comment

*** [24 Apr 2015|02:54pm]
Це надто відверта сцена,
тож я вимагаю дублерку.
Аналіз крові показує раптом
великий процент феєрверку.

За одягом простолюдина
сховалася протолюдина.
Я помічаю корисні речі –
в мене ця риса звірина.

Поведінка не йде за рамки.
Бо рамки це окуляри.
Лярва різцями лишає ранки,
лишає примар без пари.

Вони тонкими тілами
(пізнайте їх за тилами)
бігають гнані й голодні,
Лярви ревуть волами.

Але ніч, легка, ніби кола,
надходить
цілком спроквола.
post comment

Срібні кола [04 Sep 2014|05:04pm]
погодувавши солодом білицю
щоб довше залишалася жива
дістану з пачки сушені слова
і розповім подвійну небилицю

колись давно напевне що не ми
ходили світом колами по двоє
від цього дні крутилися в сувої
й за власний хвіст хапалися соми

і на гілках круглилися плоди
предмет бажання кожного сновиди
й такі декоративні краєвиди...
такі що у спокусу не введи

(ходи вели в сади де повно пав
і павичів у писі марнославній)
достиглі сни зібрали та останній
дванадцятий опівночі пропав

тому тепер натерши сріблом очі
ми часом не спимо посеред ночі
post comment

[29 Aug 2014|05:46pm]
він дзвонить і вона
радіє і танцює
він пише і вона
ховає теплий сміх
і тут крім них обох
нікого не існує
тож янголи згори
рівняються на них

такі вони удвох
докладні половини
палкіші за вогонь
цукровіші за мед
вона ще спить а він
прискорює хвилини
і всі її слова
він знає наперед

повіривши в дива
між вікнами і війнами
вони беруть квитки
і дихають на скло...

і котиться експрес
маршрутами надійними
від Буде і до Є
від Є до Вже було
post comment

Хокінг-стайл [27 Aug 2014|09:25pm]
все те що мало виміри - змалій
і вийде крапка миршава і вбога
ні глибини ні висоти нічого
лиш чорна дірка - горизонт подій

від горизонту тягнеться дорога
із жовтої бруківки чи надій
колишня зірка котиться по ній
маленька притягальна і волога

останнє - це припущення хитке
поети в астрофізиці не дужі
втім коли й ти захочеш щось таке
дивися і на небо і в калюжі

а як знайдеш схились і присвіти
побачиш може дірчаті світи
post comment

желатин [15 Aug 2014|04:50pm]
рука повільного соліста
торкає струни неохоче
застигла річка де драглиста
русалка п’яного лоскоче

тремтить прозора жовта твань
з напівзагуслих загравань

бурхливі оплески солоні!
така взаємна перемога!
шматками висне на бетоні
желейна ніч слизька й волога

відлунням затихають схлипи
ростуть дерева і поліпи
post comment

вічне сяйво незаплямованого розуму [15 Aug 2014|11:45am]
нічого складного
цей спосіб цілком аматорський
складаним ножем
відкриваєш консервну банку
вміст голови достатній
мова не йде про добавку
я їм свою пам’ять
і запиваю авторським
post comment

[14 Aug 2014|02:55pm]
що в тебе нині в гарній голові
мені на жаль не світить осягнути
рецепти комбінації накрути
коханці реєстрові й низові?

а в мене передози м’яти рути
і соловейка співи горлові
слова інтоксиковані криві
бармене дай мені протиотрути

десь поміж лип летовищ галерей
знайди собі належну половинку
здається зараз попит на їбей
такий самий як попит на даринку

я написав складніше попервах
але спростив бо ти слабка в словах
1 comment|post comment

Колискова [14 Aug 2014|02:54pm]
Небо хвилями перинними
місяць-подушку колише.
Заростає ніч рослинами -
засинай, красуне, глибше.

Сон плететься і галузиться,
вже пагіння на постелі.
Їздять вершники по вулицях,
задивляються в оселі.

А твоя для них незрима
крізь тонку червону нитку,
повз мою непевну риму,
через папороті квітку.

Заблукає зло й завіється,
стане слово оберегом.
Над твоїм безмежним еґом
місяць сяє, світло сіється
post comment

[31 Jul 2014|03:11pm]
Під ранок виринаю в післясон,
він дотліває тепло й кольорово.
Ти все ще тут, моя хитка осново.
Моя неперевершена, мій клон.

Моя несамовита маячня,
мій непристойно цінний подарунок,
тобі твердий призначено керунок,
не заблукай, почавши цього ж дня

йти легко й елегантно, мов котиця
(твоя хода неначе вийшла з кін).
Я посилаю усміх навздогін:
збирайся, насолоджуйся, котися!
post comment

"Мило" [30 Jul 2014|03:22pm]

Під старим будинком, де гнилість не факт, а натяк,

де вода у трубах несе поверхневий натяг,

який можна наочно помітити в милі

(не про відстань зараз), збираються чорно-білі

кобелі, що, стомившись від власних проблемних рис,

прагнуть бути відмиті повністю хоч колись.

Тут шпалери, що мають вуха, не мають голосу.

Тут неправда гнучка, наче сторінка кодексу.

Тут чарівна казка лише одного формату:

всі кімнати твої, але в цю не заходь кімнату.

Покарання за зловживання дірою й довірою

розрізняються тут лише мірою.

Що я вмію найкраще – то це римувати ребуси,

шифрувати й тлумачити описи, їсти тапаси,

озиратися в парку, чекати таксі й тролейбуси,

пхати носа в чужі непристойні настінні написи.

Ця нудота віднині

– мій безумовний рефлекс на.

Це ніякий не вірш, а реклама, мила.

Вона контекстна.

post comment

Нова радість стала! [16 Feb 2012|12:58pm]

Вертеп 2.0

Щойно повіриш у щедрість долі: на ось, мовляв, бери!

як троє колекторів з мутної фірми приходять по ці дари.

Один починає, другий підхоплює, третій собі кива,              

Вони, як годиться, заходять здалеку й кажуть такі слова:
 

земля, мов лічильник, так само крутиться, кажуть у нас на сході.

Різдвяні дива влаштувати непросто, ти почитай при нагоді.

За радість нову, та й за іншу радість, потрібно колись платити.

До речі, чуєш, пане господарю… маєш чогось попити?

Бо з лівого берега шлях далекий, трохи язик присох.

Тепер порахуємо до одного (утрьох виходить до трьох).

Доки ця річка згори донизу єднає два береги,

ніхто не зіскочить, якщо до цього він не віддасть борги.

Це просто робота, нічого такого, і хоч немовлят, ягнят

ми любимо більше, трапляється різне в зимовому циклі свят.

Такий підробіток (сезон подарунків конкретно всіх розоря),

дивися, як сяє паяльна лампа, наче ясна зоря!

2 comments|post comment

[02 Dec 2011|11:32pm]
І зима приходить і пере
для святкових знакових оказій
білу нафарбованість дерев,
сіру поміркованість фантазій,
 
згладжує відтінки кольорам
у стрічках із юними відважними
(вигорілі кадри мелодрам
роблять наші вибрики вінтажними).
 
Правий ангел тисне на плече,
натякає (майже розумію),
і хрусткий відбілювач пече 
темне піднебіння буревію.
                        
Ранки припасовані до днів,
светри що збігаються мов збіги…
 
Й пральний порошок рясних снігів,
й нетривкий пом’якшувач відлиги.
post comment

[09 Nov 2011|01:55pm]
Глядач помер і привид глядача
обвитий ланцюгами серіалів
шукає в мережі нові сезони
постійно натрапляє на старі
 
дивується що їх а не його
зняли з ефіру
 
втім таки його
1 comment|post comment

[31 Oct 2011|09:09pm]
***
Запусти свої пальці у вовну злив
я тобі з неї нині гніздечко звив
слухай дивні слова і непевний ритм
мов нервовий зрив

тут земного тяжіння нема ніде
і вино молоде так повільно йде
навіть листя у парку пожовкне і
вже ніяк не впаде

павуки у склепінні снують плітки
п’яні парки рівняють чиїсь нитки
тут і жовті будинки злітають вгору
і їх замки
1 comment|post comment

пан або пропан [06 Sep 2011|11:55am]
юний повітроплавець вмикає газ
і його надувні легені
його баласт
кошик його підліткових криз
повільно злітають вниз
post comment

[18 Aug 2011|12:18pm]

***

коли щезає сонця парабола крива 

і тіні слів блукають оселею печерника

зелене листя літа між сторінки щоденника

клади, щоб не забулося, що значать ці слова

 

а коли станеш восени спокійним і наверненим

у віру сумніву, що є мірилом всіх мірил

збиратимеш на сторінках нектар, пилок і пил

немов бджола, що ожила між злетом і поверненням


post comment

Найменш плідний з поетів доволін [22 Jul 2011|02:46pm]
Дякую АртВертепу і особисто Оленочці за сторінку з моїми віршами. Найменш плідний український поет задоволений, бо в мережі моїх віршів ще менше, ніж є взагалі в ноосфері.

http://artvertep.com/authors/Korzh





  
post comment

Зникли всі контакти в телефоні [02 Jul 2011|11:55am]
Несподівано накрився мій телефон. Номер незмінний, але всі контакти тю-тю. Хто переймається тим, щоб у мене був ваш телефон, прошу написати сюди, на пошту, в скайп, аську тощо.
1 comment|post comment

Дожився )) [13 Apr 2011|11:56pm]

 

Мало хто зараз переживає ініціацію. Тож я примазуюся до більшості. Армійських ерзаців не було. Також не приймали мене в братство альфа-бета-вотева. Тож межа між не-дорослим і дорослим життям зводиться лише до цифр і кількості дітей.

 

 

Наступна так само кругла дата буде за 50 років. Тоді мені буде пофіг, тому пропоную не відкладати це задоволення на потім, а вже зараз розповісти, як ви мене "вотева"  попри все. Власне, найбільше цікавить "попри все". Просто так теж згодиться.

 

 

Щиро ваш.

 

 

Ггг.

 


11 comments|post comment

navigation
[ viewing | most recent entries ]
[ go | earlier ]